План Кейнса

1) Economy: Keynes Plan (создания Международной валютной системы, 1943-44 гг.)

2) Banking: Keynes Plan (создания Международной валютной системы, 1943-1944 гг.)

fin. piano Keynes (создания Международной валютной системы, 1943-1944 гг.)

фин., межд. эк. план Кейнса (схема реформы международной валютной системы, разработанная Кейнсом в 1943-44 гг. и выдвинутая на Бреттон-Вудской конференции; в соответствии с планом предполагалось добиться обеспечения мирового экономического роста путем развития международной торговли, поддержания стабильных обменных курсов и контроля за международным движением капитала; планом также предусматривалось создание международного валютного фонда с функциями мирового центрального банка и введение международной счетной единицы — банкора; один из планов, взятых за основу при выработке Бреттон-Вудского соглашения)

* * *

1) Экономика: План Кейнса (создания Международной валютной системы, 1943-44 гг.)

2) Банковское дело: План Кейнса (создания Международной валютной системы, 1943-1944 гг.)

фин., межд. эк. план Уайта (план, выдвинутый США на Бреттон-Вудской конференции в 1944 г.; подразумевал создание международного валютного фонда как международного органа для стимулирования экономического роста через международную торговлю и валютную стабильность; поддержание фиксированных курсов валют к доллару, который должен был оставаться резервной валютой; контроль за международным движением капитала; назван по имени американского экономиста Гарри Д. Уайта (White, Harry Dexter); один из планов, взятых за основу при выработке Бреттон-Вудского соглашения)

фин. план Кейнса (создания Международной валютной системы, 1943-1944 гг.)

фин., межд. эк. план Кейнса (схема реформы международной валютной системы, разработанная Кейнсом в 1943-44 гг. и выдвинутая на Бреттон-Вудской конференции; в соответствии с планом предполагалось добиться обеспечения мирового экономического роста путем развития международной торговли, поддержания стабильных обменных курсов и контроля за международным движением капитала; планом также предусматривалось создание международного валютного фонда с функциями мирового центрального банка и введение международной счетной единицы - банкора; один из планов, взятых за основу при выработке Бреттон-Вудского соглашения)

ПЛЮРАЛІСТИЧНА ДЕМОКРАТІЯ - форма демократичного устрою (див. демократія), за якого домінуюча тенденція облаштування суспільного життя (соціального, політичного, морального) ґрунтується на плюралізмі. Особливістю суспільно-політичної практики П.д. є те, що вона зумовлена процесами взаємодії та протиборства чинників плюралістичної структури суспільства - різних гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової), партій, суб'єктів підприємництва (від малих підприємств до великих корпорацій) та господарювання, засобів масової інформації, громадських об'єднань, асоціацій, окремих особистостей та ін. В умовах зрілої П.д. ці процеси, зрештою, спрямовані на узгодження або збалансування різноманітних ціннісних орієнтацій та практичних інтересів з метою забезпечення інтеграції суспільства на засадах збереження (що не виключає оновлення і змінюваності) самої соціальної інституції плюралізму. Для розуміння суті П.д. важливим є усвідомлення двох застережень. По-перше, П.д. - це не "дикий плюралізм" (вислів Бернстейна), тобто не хаотичне нагромадження конкуруючих поміж собою самодостатніх одиниць (чинників, агентів) плюралістичного простору суспільства і, по-друге, П.д. принципово не може бути безпосереднім результатом впровадження "згори" певних монопольних (нехай найретельніше розроблених) державних планів чи дій, хоча на рівні допоміжного й регулятивного чинника державне втручання може відіграти позитивну роль М. іра збалансування плюралістичної фрагментації та економічної й політичної інтеграції - одна з найскладніших та фундаментальних проблем політичної й соціальної філософії, а також економіки Щ. е у XVIII ст. Верк вказував на "делікатність" проблеми узгодження "громадського розуму", уособлюваного управлінськими функціями держави, та можливістю щонайменшого його втручання у простір вільного самоздійснення індивіда. Цю ж проблему порушив у XX ст. видатний англ. економіст Кейнс (1883 - 1946), аналізуючи ймовірні "форми управління всередині демократії". Висновки Кейнса про важливе регулятивне значення в умовах демократії процесів соціалізації (див. соціалізм) великих капіталістичних корпорацій (що повинні нейтралізувати й замінити втручання централізованого державного управління в суспільно-економічне життя) суттєві для теоретичного й практичного з'ясування проблем сучасної П.д. на зламі XX та XXI століть. Вони підтверджують тенденцію, характерну для П.д., стосовно необхідності постійного збалансування процесів соціально-політичної інтеграції та фрагментації, а також зосередження цих процесів у просторі вказаних вище чинників плюралістичної структури суспільства. У здійсненні П.д. одна з провідних ролей відводиться соціальними філософами XX ст. ідеальним спонукам - моральним орієнтаціям не тільки індивідів, а й партій, соціальних груп, управлінських структур та ін. (Берлін, Бернстейн, Вільямс, Дагостино, Крик, Ліндсей, Речер та ін.). В осмисленні цих орієнтацій, зокрема в обґрунтуванні морального виправдання опозиції, важливе значення відведено принципу етичного плюралізму. На думку Дагостино, основні риси цього принципу - неповнота (не існує єдиної послідовної політики, що може вважатися цілком довершеною); комплементарність (взаємодоповняльність різних політичних уявлень про справедливість, напр., як наслідку економічного зростання та розподільної справедливості); несумісність (відсутність єдино правильного способу оцінки моральної вагомості різних взаємодоповняльних факторів); доступність (налаштованість на визнання моральної переконливості позиції іншого). Принцип етичного плюралізму відкриває простір для визнання моральними і дій опозиції, і дій влади (але не як остаточного присуду).